Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 10 ноября 2013 г.

«Я став москвичем з голови до п’яток»


Осип Бодянський прожив у Москві найдовше, навіть з відрахуванням п’ятирічного зарубіжного відрядження в молодості: з 1831 р. аж до самої смерті в 1877 р. Професор щиро любив, говорячи його словами, «ненаглядную старушку, матушку Москву» і був одним із кращих москвознавців, глибоко вивчав відповідну літературу. Це до нього звертався на початку 1848 року Пантелеймон Куліш: «Да ще поіменуйте такії книжки, по котрим би я взнав так добре Москву, як Київ». У Москві Бодянський мав кілька житейських адрес, але перевагу надавав арбатському світу.
   У 40-х рр. він жив у Столовому провулку, затим — на Малій Нікітській вулиці та, нарешті, на Великій Нікітській вулиці. Це — район старовинних арбатських провулків, назви яких започатковані в ХVІ- ХVІІ століттях і говорять самі за себе — Хлібний, Скатертний, Ножовий, Столовий. Поруч — церква Великого Вознесіння, де Пушкін вінчався з Наталією Гончаровою, якраз у рік приїзду Бодянського до Першопрестольної. А ще — церква преподобного Феодора Студіта, побудована в першій половині ХVІІ століття. В «Адресі-календарі жителів Москви» за 1851 р. читаємо, що колезький радник Бодянський мешкав в «Арбатській дільниці біля Федора Студита». У цій церкві він бував часто, навіть записав у щоденнику 10 квітня 1854 року: «Говел, т. е. исповедался и приобщался к церкви Божьей Матери, что у Никитских ворот, известной больше под именем Феодора Студита…» У 50-х рр. Бодянський мешкав у Газетному провулку, куди до нього в березні 1858 року приходив Шевченко. Наступного року професор переїхав на Страсний бульвар, а на початку 1863 року знову поселився на Великій Нікітській вулиці, де й помер.   
Володимир Мельниченко  «Українська душа Москви»


Комментариев нет:

Отправить комментарий