Павло Галаган

Павло народився 15 липня 1853 р. Деякий час його доглядала проста українська жінка, що для сім’ї такого високого соціального становища було незвичним, оскільки в той час вихованням дітей займалися винятково іноземні гувернери. Такий підхід до виховання дитини був зумовлений прагненням батьків із раннього дитинства виховувати хлопчика серед рідного народу, у його культурі, звичаях, традиціях. З 5 років Павло говорив лише українською мовою, ходив в українському народному одязі, з раннього дитинства любив слухати й знав напам’ять вірші Т. Шевченка. З восьми років вихованням і навчанням Павла займався Федір Іванович Гур’єв, який походив з родини сільського священика Володимирської губернії.
Федір Іванович не був педагогом за фахом, але тривале навчання (закінчив Володимирську духовну семінарію, Київську духовну академію та Київський університет Св. Володимира) забезпечило йому широку ерудицію та добру обізнаність у справі виховання та навчання дітей. Протягом семи років він займався зі своїм вихованцем російською, слов’янською, грецькою мовами та латиною, навчав історії та географії. Хоча Павла Галагана не навчали іноземні гувернери, як було заведено в заможних сім’ях того часу, але він рано вивчив французьку та англійську мови. Коли Ф. Гур’єв захворів і не мав змоги займатися зі своїм вихованцем, навчання продовжилося із запрошеними на вибір Павла Галагана викладачами київських гімназій — К. Воскресенським, М. Владимирським-Будановим, В. Закончевським,

П. Житецьким, П. Троцьким. Це було домашнє навчання, яке передувало гімназійному. Щоб виховання й освіта Павла були різнобічними, його навчали танців, трудової справи — столярству та токарству. Намагаючись дати синові загальну класичну освіту, батьки мали на меті підготувати його до вступу в 4 клас гімназії. Восени 1868 р. Павло Галаган склав попередні екзамени в Другій київській гімназії, після яких екзаменатори заявили, що Павло може навесні 1869 р. вступити до 6 класу, але з деяких предметів (російська мова і словесність) йому необхідно ґрунтовніше підготуватися. Отже, навесні Павло Галаган мав іти навчатися в шостий клас гімназії, а далі — університет Св. Володимира. Усю зиму й початок весни Павло готувався до вступних іспитів, але навчатися в гімназії йому так і не довелося.

   Трагічна подія, що сталася в родині, назавжди зруйнувала всі далекоглядні наміри.

У ті дні Галагани, які зазвичай всю зиму мешкали в м. Києві, поїхали на Великодні свя-

та до маєтку дружини Григорія Галагана Катерини Василівни — у с. Тиниці Конотопського повіту. Батьки вирішили влаштувати відпочинок для сина, який останнім часом напружено готувався до екзаменів. Через три дні після приїзду Павло раптово захворів. Оскільки хлопчик практично ніколи не хворів і батьки абсолютно не розумілися на дитячих хворобах, легке його нездужання спочатку не викликало жодних особливих хвилювань. Але перебіг хвороби не залишив батькам часу на вчасний приїзд кваліфікоаного лікаря з Києва. Через три дні, 27 квітня 1869 року, Павла Галагана не стало.

   Як згодом з’ясувалося, у маєтку тільки-но закінчилася епідемія важкої форми тифу, якою

ще продовжували хворіти діти управителя.