Формування українознавчого світогляду О. Бодянського

 

   Серед видатних особистостей минулого привертає увагу постать Осипа Максимовича Бодянського (1808-1877) – фольклориста, видавця, історика, педагога, громадського діяча, професора Московського університету, засновника наукової славістики, незмінного протягом багатьох років секретаря „Императорского общества истории и древностей российских” при Московському університеті й редактора журналу „Чтения в Императорском обществе  истории и древностей российских”.

   Матеріали щоденника О. Бодянського за 1852-1857 роки надали змогу прослідкувати численні наукові та громадські контакти вченого, його зв’язки з українською і російською науковою та творчою елітою.

Завещание Бодянского

 

Незадолго до смерти своей, Осип Максимович, лежа уже на смертном одре, спросил профессора, его лечившего, насколько его положение опасно.

— "Поддержи меня хоть немного, мне нужно сделать еще кое-какие распоряжения".

Так как завещание относительно имущества было сделано раньше, то эти распоряжения, какие оказывалось необходимым сделать, как надо думать, касались рукописей ученого, а их было не мало. Он очень ими дорожил. Отлучаясь иногда из Москвы, он всегда просил, в случае пожара, прежде всего сохранить ему два шкафа, где находились эти рукописи.

Бібліотека славіста

Осип Бодянський помер 6 вересня 1877 року. Його учень і земляк Олександр Кочубинський писав, що це сталося «в скромном, но многим памятном флигеле, в глубине двора Мещериновой у Никитских ворот, в Москве». На останній сотій книжці «Чтений в Императорском обществе истории и древностей российских», що вийшла у 1877 р. незадовго до смерті вченого, зазначено цю адресу: «Секретарь Осип Максимович Бодянский, у Никитских ворот, в доме Мещериновой».

«А Шевченко? Як він вам? — запитав у Гоголя Бодянський»

Восени 1851 року, тобто за кілька місяців до смерті Гоголя, молодий чиновник Міністерства народної освіти, майбутній російський письменник Григорій Данилевський приїхав із Петербурга в Москву зі службовим дорученням. Бодянський, який покровительствував у Москві багатьом вихідцям із України, запропонував Данилевському поїхати до Гоголя, щоб у нього вдома послухати малоросійські пісні у виконанні якогось заїжджого співака-земляка. Данилевський згадував, що несподівана можливість зустрічі з великим письменником вельми його порадувала. Отже, якщо вірити запевненню Данилевського, він написав про зустріч з Гоголем відразу після неї. Втім, як відомо, спогади було опубліковано через… три з половиною десятиліття. З огляду на сенсаційні подробиці публікації, цей величезний інтервал між подією та її описом, неодноразово бентежив гоголезнавців різних поколінь, але з того часу вони завжди посилались на Данилевського. Та про все по чину.

«Я став москвичем з голови до п’яток»

Осип Бодянський прожив у Москві найдовше, навіть з відрахуванням п’ятирічного зарубіжного відрядження в молодості: з 1831 р. аж до самої смерті в 1877 р. Професор щиро любив, говорячи його словами, «ненаглядную старушку, матушку Москву» і був одним із кращих москвознавців, глибоко вивчав відповідну літературу. Це до нього звертався на початку 1848 року Пантелеймон Куліш: «Да ще поіменуйте такії книжки, по котрим би я взнав так добре Москву, як Київ». У Москві Бодянський мав кілька житейських адрес, але перевагу надавав арбатському світу.

Тарас Шевченко: «Ввечорі був у Бодянського»

18 березня 1858 року, тобто в перший день після домашнього запертя в зв’язку з хворобою, Шевченко зробив дуже важливий для нього візит — до Бодянського.

«Вечером был у О.М. Бодянского. Наговорились досыта о славянах вообще и о земляках в особенности, и тем заключил свой первый выход из квартиры».

Шевченко не згадує, що його, скажімо, напоїли чаєм у Бодянського, як це зазвичай робили інші господарі. В цьому контексті зауважу, що сам господар чай не пив. Цю маловідому чудність Бодянського відзначив ще Куліш: «Чи з гігієни, чи з якої іншої вваги, не пив наш Ісько Материнка чаю (а де ж його пити б, як не в Москві?)».

«Серце у нього було прекрасне»

  

  Професор умів і любив возитися зі студентами, які по-справжньому захоплювалися «слов’янщиною», цікавився їх роботами, постачав книги з особистої бібліотеки, радив, які праці вивчати в університетській бібліотеці, подарованої ним, запалював своєю працездатністю. Один із його студентів, П.Д. Шестаков, який вчився на початку 40-х рр., згодом згадував: «В высшей степени трудолюбивый и любящий свою науку, профессор славянских наречий О. М. Бодянский знакомил нас с наречиями польским, чешским, сербским, болгарским, лужицким и др., задавал нам переводы, особенно с польского на русский, заставлял делать филологические разборы письменно…

Бодянський народився....

В історичних працях найчастіше зазначається, що Осип Бодянський народився 3 листопада 1808 року, бо ж так скрізь писав і говорив про себе сам Бодянський. Коли в 1855 р. вийшов у світ «Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Московского университета», то в статті про Бодянського, безперечно, з його подачі, було записано: «Род. 1808 г., ноября 3-го дня». Більше того, на самоті 17 липня 1857 року Бодянський записує в щоденнику цю ж дату: «3 ноября 1808 года».

Осип Максимович Бодянский (1808-1877)

Здорово, братцы, родъ и племя, // Одноутробники, друзья,

 Колѣно наше, наше сѣмя,  //  О всеславянская семья!

 Привѣтъ вамъ Русскаго народа,  //  Его Царя, его бояръ;

 Вѣдь одного вы съ нами рода?  //  зачѣмъ же не одинъ и Царь?
         Отрывок из стихотворения О.Бодянского "Русскiй къ братьямъ своимъ соплеменникамъ", 1839 г.

                ------------------------------------------------------
Вы подымаетесь на насъ,
Какъ на гонителей свободы?
Пусть такъ, а все же, спросимъ васъ,
Кто спасъ еще въ недавни годы
И васъ, и Запада народы
Отъ самовластiя проказъ?
  Отрывок из стихотворения О. Бодянского "Политика Европы", 1854 г.

                   Источник:  http://www.poesis.ru/poeti-poezia/bodjanskij/frm_vers.htm

     Как давно написаны стихи, а будто о нашем времени, о проблемах Украины  с Россией и Европой сегодня  ...

Портрет профессора Осипа Максимовича Бодянского.

  

Осип Максимович Бодянский родился 31 октября (12 ноября) 1808 (по другим данным 3 (15) ноября 1808 года, в местечке Варва  Лохвицкого уезда Полтавской губернии, в семье сельского священника.  

     Учёный - филолог, историк, археограф, один из первых славистов в России, писатель, переводчик, редактор, издатель древнерусских, древнеславянских литературных и исторических памятников, фольклорист.

 Рисунок на дереве исполнен К.О. Брожем (Брож, Карл Осипович (1836-1901), ксилограф и рисовальщик) с фотографии сделанной за несколько лет до смерти О. Бодянского. Гравировал портрет в Ницце академик- гравер Его Величества  Л.А. Серяков.

Священика Максима Бодянського було засуджено за вінчання ...

    "… Максим Бодянський був під судом за вінчання поміщика Антона Конзеровського з козачкою Полонцевою у сільській хаті. Маніфестом 1814 р. серпня 30 дня від суду був звільнений. З 1818-1828 рр. обирався депутатом, а у 1818 році за війну 1812 року нагороджений наперсним хрестом"
     М. Куриленка «Прилуцьке Благочиння: історія, трагедія, відродження».