О семье Ламсдорфф – Галаган

Помещичьи усадьбы в конце 19 века становятся центром интеллектуально-духовного развития.  Именно здесь органически сочетались характерны черты светского и народно –этнического быта, национальной и европейской культур.

Одна из самых известных на Левобережной Украине – усадьба Ламсдорфф – Галаган в с. Сокиренцах. Здесь в разное время бывали И.Аксаков, Н. Астряб, Н.Костомаров, П.Кулиш, Л. Жемчужников, Л.Лагорио, А. Волосков, И. Соколов …

Прокляття роду Галаганів

Анонс програми Прогулянки містом

«Прогулянки за містом» продовжують мандрувати Україною! Цього разу ми вирушаємо на Чернігівщину і відвідаємо одну з перлин палацового намиста краю, а саме – мальовничі Сокиринці. Хто і за що прокляв рід Галаганів? Скільки років сліпий кобзар Остап Вересай залицявся до своєї майбутньої дружини? Як звичайний пес врятував життя дітям графа? А також: чи приїжджають нащадки знатної родини на історичну батьківщину? Хто і навіщо розповідає свої бажання лісовичку? Про все це ви дізнаєтесь  на телеканалі «Київ» https://www.youtube.com/watch?v=gz033JoqzU
                                     Источник: http://www.kievtv.com.ua/anonses/itemlist/category/21-anonsy-prohramy-prohulianky-mistom

Галагани

– давній козацький рід. Їх нащадки  - дворяни Полтавщини і Чернігівщини –  різнобічно освічені особистості, що займали протягом декількох століть відповідальні державні посади. Отримавши за багаторічну службу чимало маєтків у Полтавській губернії, тут же і жили сім’ями: спочатку в Прилуках, а пізніше - в Сокиринцях і Дігтярях; мали маєтки в Києві і Петербурзі, часто виїздили за кордон – в Німеччину, Францію й Італію.

 О.Лазаревський, описуючи рід Галаганів, так пише про  його походження:

«…У казака Ивана Галагана было два сына: Игнат и Семен; семья была бедная, … оба эти брата были не грамотны. Старший Игнат, желая выбиться в люди, пошел на Запорожье; в 1706 году он уже был полковником и начальствовал запорожским отрядом, который был выслан из Сечи на помощь Петру В. против шведов».

Дворянські садиби, у яких бував Т.Шевченко (уривки)

В. Георгієвський, пишучи про історію Яготина в журналі «Столица и усадьба» (1914. - №3), зазначає: «1866 года Яготин был продан Софии Дмитревне Репниной, урожденной Волконской, и ныне принадлежит их наследникам. До 1917 р. маєток належав нащадкам Софії Димтрівни Рєпніної. Після 1917 р. яготинський маєток спіткала доля багатьох спустошених радянською владою дворянських осередків. Деякий час в ньому жили працівники цукроварні, яку збудували в Яготині 1910-1911 р. Частина Яготинського архіву, бібліотеки, мистецького зібрання була втрачена, у 1919-1925 р. частина зібраних скарбів потрапила до музейних колекцій України та Росії. Ряд предметів побуту з палацу Розумовських-Рєпніних, зокрема, бронзові підсвічники, вази, тарілі з розписами представлені в експозиції Яготинського державного історичного музею. Меморіальні меблі, зокрема, стіл, за яким працював Шевченко, стільці з гарнітуру князів Рєпніних, шафа для одягу, різьбленний комод, ліжко експонуються в музеї «Флігель Тараса Шевченка».

Спогади Андрія Ігнатенка

 про історію невідомої досі гілки родини графа Сергія Костянтиновича Ламсдорфа-Галагана, про життя його доньки і своєї бабусі Олександри Сергіївни Ламсдорф-Галаган

              Воспоминания внука А.С.Игнатенко 

Урожденная графиня Ламздорф-Галаган. Родилась 23 августа 1906 года в Швейцарии (предположительно в Давосе) в семье графа Сергея Константиновича и Марии Ламздорф-Галаган, выехавшей туда для лечения и родов. После завершения лечения (гр. Мария страдала тогда закрытой формой туберкулеза) семья возвратилась в Россию, в свое имение, расположенное в с. Пески, Полтавской губернии.

З усього світу - до Сокиринського палацу

Не вперше в родовий маєток у Сокиринці приїжджають нащадки великого роду Ламсдорфів-Галаганів. Найчастіше буває тут Михайло Григорович Ламсдорф-Галаган, який живе у Франції, – внук Павла Костянтиновича Ламсдорф-Галагана. Вперше побувавши у Сокиринцях у 2008 році Михайло Григорович серцем прикипів до цього чарівного місця і відтоді приїжджає сюди щороку.

портрет Александры (Ламсдорф)Ламздорф-Галаган

  Портрет Александры Ламздорф-Галаган (Швецовой), представительницы 9 - поколение галаганивського рода, матери Елизаветы Блейк, написанный в 30 годы XX века известным художником - портретистом Савелием Сорин. Об этом свидетельствует обложка журнала "Тown and Соuntry" № 1 за 1931 год и фото с персональной выставки Сорина в Нью-Йорке.

Сорин Савелий Абрамович (1878 – 1953) Живописец, график.  В 1896 - 1899 учился у К.К.Костанди в Одесской художественной школе, которую окончил с медалью, дававшей право поступления в ИАХ без экзаменов. В 1899 занимался в Высшем училище живописи, скульптуры и архитектуры при ИАХ у И.И.Творожникова, В.Е.Савинского, затем - в мастерской И.Е.Репина.

И.С.Аксаков в Сокиринцах (отрывок из письма)

  

Аксаков Иван Сергеевич. Письма к родным (1849-1856). Родился 26 сентября (8 октября) 1823 в с. Надеждино (Куроедово) Белебеевского уезда Оренбургской губернии (ныне Белебеевский район Башкортостана). Младший сын писателя Сергея Тимофеевича Аксакова.

«Вечером 5-го, наняв лошадей у еврея, отправился я в Сокиренцы (верст 55 от города), на дороге ночевал и утром часов в 8 подъехал к великолепному замку Галагана, где тотчас же спросил себе комнату, переоделся и потом явился к хозяевам. Галаган встретил меня самыми радушными объятиями.

Привиди Сокиринського парку

Ще одна старовинна садиба Чернігівщини – Сокиринці – теж має чимало своїх легенд. Колись маєтком володів відомий в Україні рід Галаганів. До речі, існує легенда, що колись рід полковника Гната Галагана був проклятий його ж товаришами_козаками до сьомого коліна за те, що той підтримав не Мазепу, а Петра Першого і сам долучився до звірячих вбивств запорозьких козаків. За зраду товаришів цар пожалував Гнату великі маєтності, але славетний рід і справді перервався на сьомому нащадку.

СОКИРИНЦЫ (мемуары Поля Ламсдорфа-Галагана)

На веранде во время вечернего чая (гр. Ламсдорф и его племянницы)

Одним із мотивів, що спонукали Поля Ламсдорфа-Галагана (племінник Григорія Павловича Галагана) вдадится до мемуарів, був той факт, що французи, серед яких опинилися емігранти, не мали чіткого уявлення про життя дореволюційної, особливо сільської Росії, до складу якої входила Малоросія (Україна).

CОКИРИНЦЫ.(Род Галаганов и усадьба)

Фамильные портреты

Сокиринцы принадлежали издавна Галаганам и принадлежат доныне их потомкам. Предки этой фамилии происходят из малороссийских казаков, без всякой примеси посторонних народностей. В первый раз в истории эта фамилия встречается в самом начале XVIII века. Сначала упоминается в истории Игнатий Иванович Галаган. Почему-то его считали выходцем из Далмации. На это указывает и герб с изображением скачущего кентавра, стреляющего свой собственный хвост, представляемый в виде змеи.

СОКИРИНЦЫ. Внутреннее убранство..

По парадной импозантной лестнице поднимаемся прямо на второй этаж; первый отведен служебным помещениям и интимным жилым комнатам (для гостей). Из лестничной клетки входим в аванзал. Далее следует огромный зал. Его пересекает арка, обработанная красивым портиком из двух колонн и двух пилястр. На антаблеман поставлен круг, касающийся арки; быть может, здесь предполагалась группа фигур, а по бокам вазы или амуры. Стены зала обработаны нишами; в них двери и мебель.

СОКИРИНЦЫ. Отдельные сооружения

Из сооружений, украшающих сад, прежде всего надо упомянуть о прелестной круглой ротонде. Она состоит из восьми колонн, прекрасно выполненных, очень стройных; их покрывает фриз и купол. Тип таких беседок-храмов установился вполне определенно со времен первой беседки «Золотые колосья», построенной знаменитым зодчим В.Н.Баженовым в Царицыне под Москвой (1780 г.). Во многих подмосковных можно встретить такие беседки, напр. в Братцеве, в Суханове. Очаровательны такие беседки в Малороссии: в Ляличах, в Михайловке. Сокиренская ротонда больше упомянутых, поставлена на возвышении, к ней ведет лестница из 12 ступеней, обрамленная уступчатыми пилонами.

СОКИРИНЦЫ. Описание...

Въезд в имение 

  " Мы коснулись уже при общем описании усадьбы того прекрасного вида, который 

открывается при въезде в усадьбу. Действительно, даже эти служебные постройки скомпонованы были отлично и строго в отношении не только пропорций, но и всех деталей. Особенно хороши поставленные «на отлете», как бы для завершения композиции, павильоны-башни.

ЗА ОГРАДОЙ СТАРИННЫХ УСАДЕБ. СОКИРИНЦЫ

"В конце обширного газона, на фоне темной зелени деревьев парка белеет дом; его венчает огромный плоский купол; сплошь увит виноградом портик из шести колонн; плавно, стройно сбегая к изумрудному газону, красуется пандус, уставленный фигурами и вазами... Длинные прохладные тени полегли от темной стены деревьев на большой лужайке. Солнце уже низко, косые лучи его мягко греют, и начинает особенно сильно чувствоваться цветение медовой липы, аромат левкоя, настурций... 

Павло Галаган

Павло народився 15 липня 1853 р. Деякий час його доглядала проста українська жінка, що для сім’ї такого високого соціального становища було незвичним, оскільки в той час вихованням дітей займалися винятково іноземні гувернери. Такий підхід до виховання дитини був зумовлений прагненням батьків із раннього дитинства виховувати хлопчика серед рідного народу, у його культурі, звичаях, традиціях. З 5 років Павло говорив лише українською мовою, ходив в українському народному одязі, з раннього дитинства любив слухати й знав напам’ять вірші Т. Шевченка. З восьми років вихованням і навчанням Павла займався Федір Іванович Гур’єв, який походив з родини сільського священика Володимирської губернії.

Друг і порадник

  "Я вцілому такий самий аскет праці, як були середньовічні монахи, тільки вони присвячували себе молитвам, а я – праці…"

                                 Ф. В. Чижов

Хочеться розповісти про цікаву особистість, Федора Васильовича Чижова: математика, письменника, причетного до руху слов’янофілів, автора праць з історії, літератури та мистецтва, громадського діяча і промисловця, який народився 27 лютого /11 березня/ 1911 року в красивому поволжському місті Костромі.

            Це друг, порадник і наставник Григорія Павловича Галагана. Григорій Павлович здобув домашню освіту, а наставником і вихователем був Федір Чижов, магістр математики Санкт-Петербурзького університету, який до того ж цікавився художньою літературою, переклав російською "Історію європейських літератур ХV - ХVІ століть", пізніше будував залізниці, на цьому заробив капітал і заповів свої статки технічному училищу у Костромі, звідки він родом. Отож саме Чижов постійно і сильно торкав струни людяності в душі свого підопічного, юного спадкоємця кількох поколінь кріпосників...

Граф Ламздорф (Ламсдорф)

Париж 30-е

Один из последних представителей русской белой эмиграции «первой волны», Григорий Павлович Ламздорф, он – и последний в знаменитом роду, сыгравшем значительную роль в истории России. Его отец, граф Павел Константинович Ламздорф, был секретарем Сената, а двоюродный дедушка, Владимир Николаевич, с 1900 по 1906 год занимал пост министра иностранных дел России. Семья его матери, Натальи Николаевны Хвостовой, дала России двух министров юстиции и одного – внутренних дел. Последний, Алексей Николаевич, доводился Григорию Павловичу дядей и был убит большевиками в 1918 году.

Жизнь самого Григория Павловича напоминает увлекательный детектив, в котором прослеживаются две удивительно последовательные линии: все сознательные годы он вел свою войну с коммунизмом и упорно отказывался от какого-либо гражданства, кроме русского.

Ламсдорф Григорий Павлович

        Семья П.К. Ламсдорф-Галаган

Фото 1925 г. Слева –Григорий  в детстве.

 Граф Григорий Павлович Ламсдорф родился в 10.02.1913 г. в Санкт-Петербурге, умер 18.03.2004 г. В Барселоне. (Жена – Нина Браун, родилась 29.12 1912 г. в Санкт-Петербурге, умерла 10.03 1973 г. в Ситджес) После революции Григорий был вывезен семьей в Кисловодск, а оттуда в эмиграцию. Проживал в Турции, Югославии и Франции. Получил техническое образование. Занимался литературной деятельностью.

Шевченко і Сокиринці