З усього світу - до Сокиринського палацу

Не вперше в родовий маєток у Сокиринці приїжджають нащадки великого роду Ламсдорфів-Галаганів. Найчастіше буває тут Михайло Григорович Ламсдорф-Галаган, який живе у Франції, – внук Павла Костянтиновича Ламсдорф-Галагана. Вперше побувавши у Сокиринцях у 2008 році Михайло Григорович серцем прикипів до цього чарівного місця і відтоді приїжджає сюди щороку.

- Важко передати словами мої відчуття у Сокиринцях – розповідав тоді Михайло Григорович, який, до речі, чудово розмовляє російською мовою. – Тут я почуваюсь як вдома.  Із задоволенням пожив би у цьому селі якийсь час сам, походив би по парку, подихав цим повітрям. Це  моя мрія.

Ще однією його мрією було провести у Сокиринцях зібрання всіх на­щадків роду Ламсдорфів, які раз на два роки відбувається переважно у Німеччині. Ламсдорфи приїжджають на них родинами, разом з дітьми, щоб молодше покоління з дитинства долучалося до історії знаменитого роду, щоб не забували своїх відомих предків, своє дворянське походження.

Попереднє зібрання проходило в столиці Латвії Ризі. Саме тоді Михайло Григорович і запропонував провести наступну зустріч в Україні, в Сокиринцях. Рішення з цього питання, як і повинно бути у демократичній країні, приймалось голосуванням. Із двох варіантів, Німеччина або Україна, більшість підтримали Україну.

Днем раніше, перед приїздом у Сокиринці, Ламсдорфи зібралися в Києві. Всім дуже сподобалась столиця нашої держави, екскурсія містом. Далі маршрут гостей проліг до Прилук, там вони зупинились у двох готелях і наступного ранку вирушили до Сокиринець.

...І ось 4 жовтня Сокиринці приймали шанованих гостей. Стільки Ламсдорфів тут не було ще ніколи з часів революції 1917 року. Приїхали 38 чоловік. Найбільше з Німеччини, а також з Великобританії, Бразилії, Гонконгу, Іспанії, Франції, Індії. Цікаво було дізнатись, як складалася доля сучасних Ламсдорфів, де вони працюють, які посади займають. Значна частина гостей - адвокати. Александр Ламсдорф - депутат Європарламенту від Німеччини. Інший Ламсдорф – німецький консул в Гонконзі. Хаген Ламсдорф, старійшина зібрання, працював дипломатом у Росії та Латвії. Його брат Отто фон Ламсдорф  був міністром економіки Німеччини у 1977-1984р.

На сокиринській землі нащадків роду Ламсдорфів вітали директор агроліцею Микола Павлович Купрієнко, керівник зразкового історико-краєзнавчого музею ім. О. Вересая Валентина Григорівна Савченко, викладач спецпредмету, екскурсовод Ольга Василівна Костриця та перекладач, колишній вчитель англійської мови Ніна Миколаївна Кочубей. Вони ознайомили гостей з палацом, переглянули фото маєтку, зроблені до революції.

В центре  Андрій Сергійович Ігнатенко 

Сенсацією для всіх став приїзд з Москви на зібрання у Сокиринці нащадка роду Ламсдорф -Галаган правнука Сергія Костянтиновича,  - Андрія Сергійовича Ігнатенка. Про цю подію, про існування великої родини Ламсдорфів, про маєток У Сокиринцях  він  дізнався майже випадково, за кілька днів до поїздки в Сокиринці, переглядаючи сторінки Інтернету.
 Прим. Речь идет о стать «Ламсдорф-Галаганы (История заносит след…утраченного поколения)» размещенной на моем блоге 18-июля 2013 года http://babichev-domme.blogspot.com/2013/07/blog-post_6654.html
Усі крапки над "і” розставила "зустріч” в Інтернеті з Ольгою Василівною Кострицею. 

- Я прочитав її листа, - говорить Андрій Сергійович, - і світ для мене перевернувся. А за кілька днів було прийняте рішення про поїздку в Сокиринці.     Завдячуючи директору Сокиринського агроліцею Миколі Павловичу Купрієнку, який створює всі умови, для наукової і творчої праці, - продовжує Ольга Василівна, - вдалося знайти у Москві ще одного нащадка роду Ламсдорфф –Галаган.  З тремтінням у голосі і ковтаючи сльози,  вибачаючись, Андрій повторював в телефонну трубку не вірячи самому собі: "Невже це правда?”

У кабінеті народознавства агроліцею, колишній вітальні маєтку Галаганів, де Ламсдорфи продовжили спілкування, Андрій розповів про історію невідомої досі гілки родини графів Сергія Костянтиновича Ламсдорфа-Галагана, про життя його доньки і своєї бабусі Олександри, показав родинні фото, які бабуся зуміла зберегти в роки громадянської війни та репресій.

Олександра Сергіївна прожила довге і насичене подіями життя. Пройшовши приниження, численні виклики в НКВС, вижила. Їй вдалося отримати освіту, знайти себе у незвичній галузі – туризмі. Працювала екскурсоводом, методистом. Під час Великої Вітчизняної війни допомагала створювати гірсько-стрілецькі загони Червоної армії для оборони Кавказу. Після війни стала першим директором Московського міського туристичного клубу, перша прокладала туристичні маршрути в горах Кавказу. Вона була прекрасним педагогом, добре відомою у російських освітянських колах.

Наступним візитом Ламсдорфів були відвідини Сокиринської школи, знайомство із учасники гуртка малювання, який очолює ентузіаст своєї справи, талановитий педагог Ольга Миколаївна Синельникова. Гості завітали сюди з подарунками для школярів. За кілька хвилин на великому столі з'явилася ціла гора всілякого приладдя для малювання: папір, альбоми, фарби, олівці. Сокиринський сільський голова Анатолій Миколайович Маснуха, школярі, їх керівник дякували за подарунки, юні художники показували свої кращі твори.

 Відбулась екскурсія по маєтку, яку провела Валентина Григорівна Савченко. Гості оглянули альтанку, готичний місток, побували на місці колишньої церкви Петра і Павла, у якій знаходився родинний склеп власників маєтку, де, за спогадами старожилів, стояли чотири саркофаги. Біля церкви знаходилось поховання 16-річного Павла Галагана. На жаль, ні від церкві, ні від склепу нині нічого не залишилося. Їх місцезнаходження видають лише просілий грунт та  залишки старовинної цегли.

Як розповів Михайло Григорович Ламсдорф-Галаган, є плани поставити пам'ятний хрест на цьому місці. Наступного літа він обіцяв приїхати у Сокиринці і детально зайнятись цим питанням, розглянути можливі варіанти, визначитись із вартістю робіт.

    Втомленими, але з гарним піднесеним настроєм повертались ввечері гості в Прилуки. Наступного дня, в суботу, на них чекали відвідини місцевого краєзнавчого музею, куди спеціально з цієї нагоди було доставлено з Чернігівського історичного музею портрети Костянтина Миколайовича і Катерини Павлівни Ламсдорф-Галаган, а далі була поїздка в Качанівку на  літературно-мистецьке свято "Качанівські музи”, на Соколиний хутір. В неділю поверталися у Київ, звідки кожен, переповнений враженнями вирушав до своєї країни. Наступна зустріч великого роду Ламсдорфів, яку без перебільшення можна називати всесвітнім зібранням, відбудеться через два роки у Німеччині.

                                                                                        Сергій Бебик. Фото автора