СОКИРИНЦЫ (мемуары Поля Ламсдорфа-Галагана)

На веранде во время вечернего чая (гр. Ламсдорф и его племянницы)

Одним із мотивів, що спонукали Поля Ламсдорфа-Галагана (племінник Григорія Павловича Галагана) вдадится до мемуарів, був той факт, що французи, серед яких опинилися емігранти, не мали чіткого уявлення про життя дореволюційної, особливо сільської Росії, до складу якої входила Малоросія (Україна).
Таким чином, мемуари мали просвітницький характер. Минуле представлене тут через сприйняття хлопчика-підлітка, має яскраву романтичну основу і до того ж ореол сильної ностальгії за "милою батьківщиною".

Мемуари починаються з того моменту, коли родина у Петербурзі почала готуватися до переїзду в Україну, де проводила літо в родовому маєтку Ґалаґанів. Весь необхідний скарб вантажила в карети, потім у вагони потягу на вокзалі. Згадуються всі, хто брав участь в переїзді: діти, дорослі, слуги, вихователі дітей. Читач знайомиться з усіма подробицями зборів: пакування і перенесення речей, згадки про забуті речі, спостереження краєвидів під час подорожі.

На перших же сторінках Поль зазначає, що для нього і його братів, які більшу частину року жили в Петербурзі, Сокиринці (які, до, речі, транслітеруються в мемуарах як Sokirentsi, тобто Сокиренці, а також Sokerentsi, тобто Сокеренці) були "земним раєм".

Полную версию статьи Аллы Поляковой:

Українська аристократія XIX ст. (за мемуарами П. Ламсдорфа-Галагана)

http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=98