Илья Репин в Качановке

Рєпін І.Ю. Козак. 

В.В. Тарновський,1880

               «…его портреты явятся

              подлинной нашей галереей предков, в которой

              каждый предок будет нам если не всегда мил

              и почтенен, то все же близок и понятен».

                                                           А.Н. Бенуа

   У ХІХ ст. Качанівка була справжнім осередком художньої культури України. Тут перебували у різні часи майже всі значні представники української інтелігенції: письменники М. Вовчок та М. Гоголь, композитор М. Глінка, історик та етнограф М. Маркевич, поет і художник Т. Шевченко, співак та композитор С. Гулак-Артемовський, історик Д. Яворницький, художники Костянтин та Володимир Маковські, Рєпін, В. Штеренберг та багато інших.

     У Сумському художньому музеї знаходяться дві роботи Рєпіна:

"Запорозький полковник” і “Біля рояля”. Обидва твори надійшли до музейної колекції у 20-ті роки ХХ ст. Співробітник Сумського художньо-історичного музею тих часів Надія Столбіна стверджувала, що їх разом з картинами “Запорозький козак” К. Маковського та “Гра в жмурки” В. Штеренберга у 1920 р. передав до Сумського музею особливий відділ 11-ї армії . Отже, про ці дві роботи Рєпіна відомо практично все – час виконання (1880 р.), місце написання (Качанівка), іконографія зображених (В. Тарновський і С. Тарновська), час і спосіб надходження робіт до музею (передача їх військовими). Не зовсім зрозумілим залишається лише шлях надходження до Сумського музею творів Рєпіна, Маковського та Штеренберга, які мають “качанівський слід”.

   Рєпін зобразив В. Тарновського у червоному запорозькому кунтуші з пістолетом за поясом і шаблею. Лівою рукою, зігнутою у лікті майже під прямим кутом, спирається він на гармату, а правою обіперся на стегно. Образ В. Тарновського-полковника сприймається і як узагальнений образ запорозького вояка. Надзвичайно чудово розроблена гама кольорів, де переважають гарячі червоно-жовті тони, а вся постать виділяється єдиною світлою плямою на темному тлі. Продуманість композиційного прийому з розташуванням постаті на картинній площині вирізняє цю роботу і дозволяє говорити про неї як про цілком самостійний станковий твір.

У Качанівці Рєпін виконав цілу низку графічних малюнків на різноманітну тематику: “Український селянин”, “Козак. В.В. Тарновський”; “Андрій Кош”, “Ничипір Коваль” , фрагменти кролевецьких поясів та ін. 

    Качанівські малюнки Рєпіна можна атрибутувати на основі написів на них, з яких дізнаємося, що місцем їхнього виконання були Качанівка або Парафіївка: “Запорізька гармата”, “Печатка на грамоті гетьмана графа Розумовського і поясна мідна чорнильниця”, “Українські селяни із села Парафіївка”, “Український селянин”, “Українська селянка” .

      На малюнку “Козак В.В. Тарновський” художник зобразив графітним олівцем на папері; володаря Качанівки зі схрещеними руками і з трохи опущеною головою.

      У “Запорожцях” Рєпін відобразив риси зовнішності В. Тарновського в образі козака у чорній шапці, який знаходиться у центральній групі персонажів. На відміну від інших героїв картини він не реагує на дотепні жарти та епітети, які запорізьке товариство висловлює на адресу турецькому султану. Такою самою стриманою характеристикою наділений і В. Тарновський в образі козака.

     У Качанівці Рєпін виконав малюнок в альбомі з “Портрета напольного гетьмана” (1720-ті рр.) роботи художника петровської доби Івана Нікітіна. Оригінал цього твору знаходився на той час в Академії мистецтв (нині – у Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі), а копія цього портрета – в колекції В. Тарновського. Деякий час портрет вважався зображенням Мазепи. Саме під такою атрибуцією його згадує Д. Яворницький у своїх спогадах “Як створювалась картина “Запорожці”. У них історик наводить лист Рєпіна, в якому художник надзвичайно скептично ставився до Мазепи і до можливого союзу в ,ті часи між Гетьманщиною та Швецією. У Качанівці Рєпін зробив малюнок з бюста Т. Шевченка, а також виконав численні малюнки та акварелі старовинної зброї запорожців і предметів їхнього побуту. Скоріше за все, етюд “Мальви”  був також написаний у Качанівці. Як і “Алея у парку” цей етюд написаний на дерев’яній дошці невеликого розміру, який збігається з розміром попередньої роботи.  На території садиби В. Тарновський побудував українську селянську хату з метою привчити дітей цінувати народний побут. Ось як її описував його племінник:“Усе тут було витримано і зовні, і всередині. Ось характерний для України перелаз у тині. Мальви й чорнобривці біля хатинки…”. Чи не ці квіти привабили Рєпіна, красу яких він передав у живописному етюді “Мальви”?

      Одночасно у Качанівці Рєпін працював над етюдами для картини“Вечорниці” (1881), . Картина булла написана у Москві та Петербурзі, але головна робота над нею проходила в Качанівці. Відповідаючи на запитання С. Ернста під час підготовки книги про художника, Рєпін згадував про те, що він майже кожного вечора ходив у село, де в “досвічаній хаті” були влаштовані місця для дівчат і парубків – героїв майбутнього полотна. Картина “Вечорниці” дістала схвальний відгук у Л. Толстого. Її мистецькі якості високо оцінив П. Третьяков, який придбав картину для своєї колекції. І. Грабар вважав, що ця картина у живописному відношенні є для Рєпіна новим кроком уперед. Надзвичайна майстерність, широта і свобода, з якою написані “Вечорниці”, виділяє полотно зпоміж інших творів, написаних у цей час.

   Витрати на колекціонування та меценатство були однією з причин матеріальних труднощів В. Тарновського у 90-х роках ХІХ ст. Врешті решт це призвело до продажу Тарновським Качанівки у 1897 р. П. Харитоненку.