Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 18 мая 2014 г.

Сепаратизм: погляд з іншого боку

   Калінінград – це Кьонігсберг
Підняття німецького прапора над будинком ФСБ Росії в Калінінграді виявилося не вигадкою журналістів – ФСБ таки порушила кримінальну справу за цим фактом. І то тільки для неграмотних людей факт цей є чимось таким, що випадає з логіки, адже насправді Калінінград – це Кьонігсберг, столиця Пруссії, місто, де похований німецький філософ Кант.
 Так, після війни від дістався СРСР, як військовий трофей. Але по-перше, Путін захопленням Криму відкрив можливість для перекроювання післявоєнних кордонів, а по-друге, навіть російське населення цього анклаву (Калінінградська область відгороджена від решти Росії Литвою) поступово задумується над можливість відновити в краї німецьку владу. Це перспективніше, ніж належати до відсталої технологічно і політично Росії.
 Авторитетна «Литературная газета» пише про це у статті «Эх, Раш, ещё Раш, ещё много, много Раш». Пояснювати не треба заголовок? Так ось там авторка, московська журналістка, із жахом пише, що навіть російські лояльні до Путіна громадяни звідтам пишуть у Москву: «У вас, в России…». Московську журналістку чомусь дивує, що вони не вважають Росією Пруссію…
 На всяк випадок – оголошення в Балтійському (Калінінградському) університеті імені Е.Канта: «Приглашаем студентов и преподавателей на лекцию о калининградской идентичности…».
 «Немцы и их западные союзники открыто готовятся отторгнуть Калининградскую область от России. Для этого и рождена идеология об извечной здесь «кёнигсбергщине» с её высокой культурой, которую якобы не могут не впитывать местные русские, обязанные в силу этого отвращаться от Москвы, «перестав быть её заложниками» - пише Владімір Шульгін в тій таки «ЛГ» (№15 за 10-16 квітня 2013 року).
Вогненне око китайського дракона.
 Владивосток – основний форпост Росії на Далекому Сході, заснований всього лише 1860 року. А китайці визнають з усіх договорів з Росією тільки один – Нерчинський, укладений, до речі, за участі нашого гетьмана- засланця Дем’яна Многогрішного. Всі інші, на їх переконання – несправедливі. А відтак питання повернення Приамур’я – питання часу.
 Вячеслав Штиров, що був президентом Якутії – Саха, обурюється: Москва відділяє азіатську частину, орієнутючи її на обслуговування Китаю сировиною: «А дальше что? Политический разрыв?» ( Журнал «Наш современник» № 12 за 2012 рік).
 До речі, Путін передав китайцям 600 островів на Амурі і тепер там, де були дачі хабаровчан (амурські острови нам, маловодним, важко уявити), стоїть велике китайське місто. І навіть відомий усім радянським людям острів Доманський повернутий китайцям. Але цю інформацію росіяни практично не знають, щоб не руйнувався образ великого Путіна – «собіратєля зємєль».
 І, до речі, чому великими пнуться бути фізично маленькі люди?
 «За последние 15 лет многие районы обезлюдели. Очень плохая ситуация в Благовещенске. Рядом, на другом берегу Амура, растёт китайский мегаполис Хэйхэ. Де-факто Амурская область становится его придатком. Благовещенск со старыми обветшавшими домами на фоне сияющего китайского берега производит удручающее впечатление. Люди продают свою недвижимость в Благовещенске, которую покупают те же китайцы, чтобы закрепиться на нашей территории. В Китае жильё и продукты дешевле, и некоторые наши пенсионеры даже переезжают на ту сторону Амура и живут там. Всё это – прямая дорога к тому, чтобы потерять этот регион».
 Андрєй Буніч, президент Спілки підприємців і орендарів Росії. «Держать территорию!». («Литературная газета» № 51 за 15- 21 грудня 2010 р).
«Одна Сибір неісходима…»(Т.Шевченко)
 Якутія – Саха давно і успішно домагається все більшої свободи від Москви. Для цього намагаються зламати систему, при якій тільки 8 відсотків доходів від добування алмазів залишаються улусам республіки. А влада, вже до рівня рядових чиновників, замінена якутами – про це з жахом уже років чотири тому в «Известиях» писав журналіст.
 На всеросійському переписі населення маса народу записалася сибіряками – офіційна влада досі не обнародувала цих цифр. А наш земляк створює … сибірську мову, успішно перекладаючи Шевченка і Лєрмонтова…
 В Тюмені біля 60 відсотків працюючих – приїжджі, до того ж біля 70 відсотків вахтовиків – іноземці. В Москві кожен сьомий – мігрант (14% населення). З Красноярського краю приїжджають делегації в Киргизію для пропаганди переселення, бо "потребность Красноярского края в трудовых ресурсах за счёт местных кадров может быть удовлетворена всего лишь на 38%» (цитата зі статті Алєксандра Казінцева у журналі «Наш современник» №6 за 2009 рік).
Дика Тива
 Тива (правильна назва, а не Тува, як досі пишуть) – маловідома республіка, яка давно живе без росіян. Вона більше схожа на Монголію, ніж на Росію. За свідченнями російських журналістів, там просто вбивають білих (читай – росіян, бо хто ж туди ще їздить?!) людей. До речі, це єдина республіка Росії,зі столицею якої нема залізничного сполучення. Тива давно живе незалежно від Москви.
Гордий Кавказ
 Не буду говорити про Чечню, яка де-факто є незалежною, про Інгушетію і Дагестан, де постійно (підкреслюю – постійно!) йдуть бої федералів з місцевими партизанами. Ось інші частини Кавказу.
 Рух «Велика Черкесія» -- кінні загони із зеленим прапором ісламу. У 2008 році – надзвичайний з’їзд черкеського народу: за возз’єднання Черкесії (Адигея, Карачаєво- Черкесія і Кабардино – Балкарія), презентація карти Великої Черкесії + Чечня, Сочі, рівнини Дагестану, частина Ставропілля. В 2009 році аналогічні з’їзди пройшли в Адигеї та Кабардино- Балкарії.
 У 2010 році в Тбілісі – міжнародна конференція «Черкеси – прихована нація». Вимоги визнати Сочі містом і символом геноциду черкеського народу.
Вільний Татарстан
 Він найбільше готовий юридично і практично до виходу зі складу РФ: його конституція (діюча!) чітко говорить про суверенітет. А їх публіцисти пишуть – мовляв, ми, татари, виробляємо нафту, Київ її переганяє у Європу, а до чого тут Москва?
 Всетатарський громадський центр на Дні пам’яті захисників Казані (уявляєте, коли то Іван Грозний Казань завоював, а татари досі поминають своїх захисників!) поширював листівку: « …Пора понять, что только выход из состава империи и самостоятельное развитие Татарстана с его богатейшим природным, промышленным и научным потенциалом обеспечат нам нормальную человеческую жизнь».
 Голова міллі – меджлісу татарського народу (самопроголошений парламент) Ф.Байрамова: «Російська держава побудована на трагедії татарського народу, на татарській крові і тримається вона за рахунок енергоресурсів, що добуваються з надр татарських земель».
 Директор Інституту історії Академії наук Республіки Татарстан, радник президента Шаймієва Рафаель Хакімов: «Росія – це наша земля, територія Золотої Орди, наша власна територія, від якої татарам нема куди відділятися». Тобто, братии владу в свої руки по всій Росії?
Розпад Росії почнеться з «Газпрому»
 Майже єдина економічна структура, що скріплює Російську Федерацію – «Газпром». Але на його робочій, диспетчерській карті, до речі, нема Північного Кавказу, нема Далекого Сходу… Та головне, що нині «Газпром» переживає небувалий занепад – внаслідок російсько- української війни Європа різко відмовляється від російського газу, для початку скорочуючи обсяги та заміняючи його скрапленим та сланцевим. Саудівська ж Аравія заявила про готовність знизити ціни на нафту і це буде смертельним ударом по Росії, економіка якої тримається виключно на вискоих цінах на нафту та газ.
 Дмітрій Гуров у «Литературной газете» пише: « …Если в России не будет форсированного развития экономики (на базе форсированного развития науки и техники), то страну ждут ещё более тяжёлые испытания – ужмётся до размеров Московского удельного княжества или Владимиро- Суздальской Руси» (а такої Русі ніколи й не було. Була Русь і булла Нерусь. А ніяких суздальських, московських і залєшанських русей не було – це вигадка московських фальсифікаторів історії)
 Розвитку науки і техніки в Росії нема – доказом є хоча б постійне падіння то «Тополя», то «Булави», ракет, якими мала б гордитися Росія. Рівень життя плюс алкоголізм, наркоманія, як наслідок – кримінальні злочини – все це накладається на сепаратистські настрої неросійських регіонів. І вкупі з занепадом «Газпрому» приведе до швидкого розпаду Російської Федерації. Тому напад Росії на Україну – спазматична спроба загальмувати колесо історії. Путін не помітив, що воно вже готове переїхати і Росію і його самого.
                      Василь ЧЕПУРНИЙ    Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"  2014 «Травень » 18

Комментариев нет:

Отправить комментарий