Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 24 июня 2014 г.

Формування українознавчого світогляду О. Бодянського


 
   Серед видатних особистостей минулого привертає увагу постать Осипа Максимовича Бодянського (1808-1877) – фольклориста, видавця, історика, педагога, громадського діяча, професора Московського університету, засновника наукової славістики, незмінного протягом багатьох років секретаря „Императорского общества истории и древностей российских” при Московському університеті й редактора журналу „Чтения в Императорском обществе  истории и древностей российских”.
   Матеріали щоденника О. Бодянського за 1852-1857 роки надали змогу прослідкувати численні наукові та громадські контакти вченого, його зв’язки з українською і російською науковою та творчою елітою.
 
  Щоденник О. Бодянського ілюструє його спілкування, захоплення, зацікавлення зовнішньою і внутрішньою політикою Росії, формулює особисте ставлення до Кримської війни, долі слов’янських народів, зміну царів тощо. Важливим джерелом дослідження стала епістолярна спадщина
 О. Бодянського. Серед кореспондентів О. Бодянського були українці: Я. Головацький, П. Куліш, М. Максимович, Т. Шевченко, О. Потебня, А. Стороженко та ін.; росіяни: Т. Грановський, О. Драшусов, П. Кіреєвський, М. Погодін, І. Сушков та ін.; відомі європейські вчені: К. Гавлічек, М. Дринов, В. Караджич, С. Мікуцький, І. Смолер, П. Шафарик та ін. 
   Професіоналізм, талант науковця, ерудиція, порядність робили О. Бодянського помітною фігурою в тогочасному російському суспільстві. 
Цінну інформацію про життєвий, науковий і творчий шлях  О. Бодянського почерпнуто з періодики досліджуваного періоду: „Киевская Старина”, „Русская старина”, „Вестник Европы”, „Исторический вестник” „Славянский ежегодник” та ін.
Ще з дитинства вчений, уродженець м. Варви, що на Чернігівщині, почав збирати українські народні пісні, але все ж, це було ще не усвідомлене ознайомлення зі зразками поезії українського народу. Поштовхом до свідомого формування українознавчого світогляду стало навчання О. Бодянського в Полтавській духовній семінарії. Потім у студентські роки він намагався писати вірші „по-українськи” і це стало періодом інтелектуального зростання вченого. О. Бодянський одним з перших в українській літературі зробив вдалі спроби у жанрі віршованих транскрипцій українських народних казок. У 1903 році І. Франко дав високу оцінку цим літературним спробам і перевидав текст казок. Окрім збирання народних пісень О. Бодянський цікавився прислів’ями та приказками.
       Першою вагомою науковою розвідкою була магістерська дисертація О. Бодянського „О народной поэзии славянских племен. Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Осипа Максимовича Бодянского”. У ній отримали  розвиток його теоретичні судження щодо характеру слов’янської поезії. Кульмінацією магістерської дисертації був VII розділ, присвячений народній поезії українців. Успішно захистившись, він став одним з перших українських вчених, хто здобув науковий ступінь за дослідження у галузі слов’янознавства.
... національна атмосфера Полтавщини, родини та семінарії були чинниками формування українознавчого світогляду О. Бодянського. В подальшому О. Бодянський  свідомо спрямував свої зусилля на збиранні, систематизації й вивченні українського фольклору в контексті слов’янської культури, тим самим, зберігаючи її унікальні здобутки для прийдешніх поколінь. Учений своєю працею засвідчив любов до рідної землі, свого народу, до його історії та унікальної культурної спадщини.
    Фольклористична діяльність О. Бодянського стала однією з важливих складових у формуванні українознавчого світогляду вченого і є вагомим внеском у науку про народну творчість. 
У подальшому на розвиток та утвердження українознавчих засад діяльності О. Бодянського вирішальний вплив мала його співпраця з науковою та творчою українською елітою, щира дружба з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Гоголем.
    О. Бодянському був надзвичайно близький внутрішній світ Т. Шевченка, П. Куліша, М. Гоголя, хоча за характерами, життєвим кредо і світосприйняттям вони поміж собою були повними антиподами.
    О. Бодянський – один з небагатьох, хто усвідомлював силу таланту трьох великих українців, мав особливу вдачу знайти з кожним із них спільну мову. Дружба О. Бодянського з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Гоголем грунтувалась на безмежній любові до рідного краю, і спрямовувалась на утвердження ідеалів поневоленого українського народу. 

    Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гоголь віддавали належне О. Бодянському і як науковцю, і як видавцю, і як товаришу. Серед українських вчених, письменників, меценатів О. Бодянський посідав одне з особливих місць, з його особистістю асоціювалась українська наука, культура, мова і література, що було наслідком бездоганного наукового сумління вченого.
    Саме М. Гоголь і П. Куліш морально підтримали О. Бодянського, коли його було звільнено з університету за публікацію в „Чтениях” у 1848 р., забороненої книги „О государстве Русском” англійського посла в Росії в 1588-1589 рр. Дж. Флетчера, і щиро раділи поверненню вченого до своїх університетських обов’язків і т.д.
     Личность О. Бодянского уникальна  еще и тем, что полученные им знания не были механически перенесены в отечественное славяноведение, а творчески переосмыслены, систематизированы и заложены в фундамент развития этой передовой по тем временам отрасли науки.Наиболее важные источники, сохраняющие свое научное значение и сегодня, и в значительной мере ставшие библиографической редкостью, заслуживают переиздания.

           Источник: УКРАЇНОЗНАВЧИЙ КОНТЕКСТ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
                                           ТА ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСИПА БОДЯНСЬКОГО 
                                                                                                 Мельник Людмила Михайлівна (уривки)


Комментариев нет:

Отправить комментарий