«Очевидно, не так уже й багато міст і містечок з таким поважним
віком, як Варва.»
«…Народжувався
новій день. З-за лісу сонце золотило галявину, виблискувало на тихій гладі
повноводної річки. До високого берега обережно підпливали люди – суворі,
озброєні. Старший подав сигнал мечем, і весляри підняли весла. Човен ще проплив
декілька метрів і причалив до пологого берега. Люди обережно вийшли на сушу.
Перед
ними відкрилася чудова місцевість. Високе плато з трьох боків омивалося водами
річок. Лише з одного боку був вузький перешийок, котрий з’єднував «півострів» з
«материком».
Прибульці ретельно оглянули місцевість, і
вона припала їм до душі. Ідеальні
природні перепони, що слугували захистом ворога. Це – стрімкі кручі з північного
заходу – з боку основної річки та правого боку нижньої притоки з північного сходу «півострів» омивала верхня
притока основної річки.
Старший вирішив: можна сюди й общину
переправляти. І частина загону відбула туди, звідки їх човен принесли води
могутньої ріки. Відпливали, щоб знову повернутися з плем’ям.
Люди взялися за впорядкування свого нового
місця проживання, нової батьківщини. Зводили оборонні укріплення, рилися рови і
заповнювалися водою, будувалося житло …»
Було саме так чи дещо по-іншому, сказати сьогодні,
мабуть, неможливо, але, тим не менше, на березі річки Удай і її притоків
Варвиці и Рудки народилось поселення прадавніх предків Варин (в більш пізніших документах це
містечко називають Варва).
Комментариев нет:
Отправить комментарий