Пам'яті славного земляка

Тудель Микола Васильович кандидат технічних наук, двічі Лауреат Державної премії, заслужений працівник сільського господарства УРСР. Народився в 1924 р. в Сокиринцях, в селянській родині Туделя Василя Даниловича, що проживала на Гахівці. Середняки - мали 6 га землі. Через загрозу розкуркулення і виселення на Далеку Північ мусили виїхати з села, кинувши хату і все майно в 1932 році. Прибули до м. Дніпродзержинська, де батько влаштувався на металургійний завод чорноробом. Через 4 роки батько став кращим сталеваром заводу.

     Микола Тудель учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, був важко поранений. В 1950 р. закінчив з відзнакою Азово-Чорноморський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, інженер-механік. З 1951 по 1995 рр. працював в Українському науково-дослідному інституті механізації та електрифікації сільського господарства, пройшовши шлях від аспіранта до завідувача відділом.

Наукову діяльність розпочав це студентом, розробивши машину для закладки лісосмуг. Конструкція машини була захищена двома авторськими свідоцтвами на винаходи, а її автора в 1949 р. було нагороджено Почесною грамотою ЦКВЛКСМ. Наукову роботу продовжив у 1951 р., вступивши до аспірантури в УкрНДІ механізації сільського господарства. Розробив наукові основи розвитку технологій і технічних засобів для вирощування і збирання кукурудзи в Україні. Під керівництвом і за безпосередньою участю створені І2-рядкова сівалка, технічні засоби для знищення бур'янів на посівах кукурудзи, кукурудзозбиральні комбайни, інші збиральні машини. Наукові розробки завершувались їх впровадженням у виробництво.

Розроблено і поставлено на виробництво нові високопродуктивні збиральні машини -6-рядковий комбайн «Херсонець-200» та 3-рядковий «Херсонець-9» для збирання в качанах і приставки ППК-4 та КМД-6 до зернозбиральних комбайнів для збирання з обмолотом на зерно. Усього було виготовлено 105 тис. цих машин, котрі забезпечили збирання кукурудзи в Україні і за її межами. Одну з приставок ППК-4 до комбайна СК-4 для збирання кукурудзи на зерно Микола Васильович допоміг отримати колгоспу ім. Димитрова безкоштовно, як експериментально-дослідний агрегат, через цю приставку чисте зерно кукурудзи подавалось прямо в бункер. Це був єдиний агрегат в районі, а, можливо, і в області.

Микола Васильович очолював авторський колектив і брав безпосередню участь у проведенні наукових досліджень, розробці і впровадженні у виробництво енергозберігаючої, індустріальної та інтенсивної технологій виробництва кукурудзи. Технології було видано масовим тиражем (три видання загалом понад 30 тис. прим.), вони стали основою при застосуванні технологій на площі посіву понад 2 млн.га. Був організатором і координатором як міжнародного, так і внутрісоюзного співробітництва в галузі обґрунтування та розробки енерго- та ресурсозберігальних технологічних процесів механізації в сільському господарстві.

Має 145 опублікованих наукових праць і 14 винаходів. Щороку виступав в центральній і місцевій пресі, проводіл семінари та практичні покази технічних засобів. Підготував 10 кандидатів технічних наук .

Нагороджений орденами Вітчизняної війни, «За мужність», «Знак Пошани», медалями «За трудову відзнаку», «Захиснику Вітчизни» та багатьма іншими. Незважаючи на величезну інтенсивність роботи, він завжди цікавився життям села. Яскравим свідченням цього є численні надходження нової літератури, особливо дитячої, до сільської бібліотеки, допомога музею. Залишивши Сокиринці в трагічні 30-і роки, він завжди мріяв залишитися Сокиринчанином.

24 червня 2011року перестало битись серце Миколи Васильовича. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Світлу пам'ять про Миколу Васильовича  берегтимуть земляки з Сокиринець.

                            Керівник Сокиринського музею В. Савченко