Сьогодні краєзнавча справа
Варвинщини переживає урочисту подію – презентацію документального збірника "Забуті імена" в обробці і під авторством нашого земляка – Домме Євгенія
Вікторовича – краєзнавця за покликом душі, допитливого пошуковця, патріота
нашого краю, вірного товариша і просто щирої та чуйної людини. Цей
збірник про тих варвинчан кого не дочекались з війни, про тих хто поклав свою
голову, віддав дорогоцінне життя за Вітчизну. І зовсім не важливо з якої війни
вони не повернулись: Першої Світової, Великої Вітчизняної, Афганської, стали
жертвами репресій, чи інших військових конфліктів …
Як
відомо в «Книзі Пам’яті» наведені дані про загиблих 1783 варвинчан і вихідців з
навколишніх сіл, «Книга Скорботи України» додає до цих списків ще 593 жителя
району. Євгенію Вікторовичу вдалося, на протязі тривалого часу, відшукати ще 74
наших земляків, які вважались безвісти зниклими, або ж про них була не достовірна
інформація. Завдяки зусиллям нашого земляка повернуті із небуття імена наших
односельців, їх добре ім’я, описані їх долі, рідним і близькім повернута
можливість за християнським звичаєм вклонитися їхньому праху і упокоїти їхні
душі. Пошук «Забутих …» триває і далі. І головне – жива віра що ніхто не
забутий і ніщо не забуте.
Представлене
сьогодні видання – не перша праця Євгенія Вікторовича. З під його пера, після
напружених пошуків і досліджень, вийшла книга «Історія роду», де описаний життєвий
шлях двох гілок власного роду за 300 років. Цей опис – дослідження можна
вважати навчальним посібником і викликом громаді селища. Адже ми не без
роду-племені. Рідко хто зможе зазирнути у своє минуле на такий термін. У
кращому випадку років на 100. А де ж повага до наших батьків, дідів, прадідів,
до наших традицій, до наших слов’янських, християнських, сімейних цінностей.
Нещодавно
Євгеній Вікторович закінчив роботу над збірником «Козаки Варвинщини»,
підготував до видання «Альбом робіт художниці Ади Григорівни Громницької»,
нашої землячки. Підготовлений до видання, також, фотоальбом «Варвинщина: земля
і люди», куди ввійшло біля 400-х фотознімків Варви і сіл району, починаючи з
1880 року. Це спільна робота краєзнавців районну в обробці Домме (БабічЄВа).
Незважаючи
на хистке здоров’я Євгеній Вікторович обрав шлях служіння людям, правді і
справедливості, а не брехні, угодовству, та прислужництву, що не поодиноке на
нашій Україні. І не за гроші, а за покликом душі. І це служіння і натхненна
праця стали стимулом, що підтримує у ньому жагу до життя. Бо життя, як відомо,
швидкоплинне, а встигнути хочеться дуже багато.
Серед
пересічних громадян іноді можна почути: «… а кому це потрібно? Що це таке кому
воно і що дає? Навіщо нам знання з історії минувшини? Адже вони не додають ні в
карман а ні до столу?». Такий обивательський підхід теж не поодинокий. Хотілось
би відповісти на ці запитання словами відомого українського патріота кінорежисера
О.П. Довженка, він говорив: «… хто не знає минулого, у того не буде і
майбутнього…»
Український
народ, на протязі свого існування пережив і переживає скрутні часи. Україна по
своєму складу переважно слов’янська держава і представляє найбільшу групу
споріднених народів у Європі, біля 300 мільйонів чоловік (36,5%). Це само по
собі є важливим фактором соціального розвитку і геополітичного впливу. Сучасна християнська
цивілізація зіткнулась нині з дуже серйозними викликами і проблемами. Одна з
головних – це міграція, розмаїття вірувань (конфесій) та культур, що підривають
цілісність не тільки слов’янства взагалі, а й кожної нації зокрема. Боротьба за
свою самобутність і традиційну культуру триває не тільки в сфері політичній, а
передусім в етичній, інтелектуальній, духовній. Наш супротивник – не просто
чергова політична партія, а інша віра, інший погляд на Бога і людство. Результат
протистояння вирішать не дебати в парламенті, а освіта, знання національної та слов’янської
історії, позиція засобів масової інформації, судів, тощо. Ставка надзвичайно
велика – душі молоді і наше майбутнє, традиційні національні слов’янські
цінності – культура, мораль і віра. Шлях до цього пролягає через правдиве
висвітлення того, що відбувається з нами і навколо нас, бо сказано: «… Бог не в
силі, а в правді».
Ось
чому актуальність сьогоднішньої теми і її обговорення дуже важливе. Хотілось би
щоб на прикладі Євгенія Вікторовича були мобілізовані потенціальні можливості
нашої громади у краєзнавчих пошуках, у відтворенні правдивої історії рідного
краю, у вшануванні видатних та визначних людей регіону, у відновленні належної
роботи місцевого історичного музею. А все це разом узяте створило б надійний
фундамент для виховання майбутніх поколінь в дусі поваги і любові до нашої
Батьківщини, християнських цінностей, національної культури і моралі.
На
часі створення у районі громадської організації, яка б об’єднувала,
спрямовувала, сприяла та координувала пошукові краєзнавчі дії, надавала б
можливості спільно торувати обраний шлях. В основі діяльності повинно стати
висвітлення і відокремлення вкладу кожної особи у спільній справі, а не
плагіатство та присвоєння чужої праці. Це благородна і почесна діяльність.
Приємно,
що не перевелись на Варвинщині ентузіасти – пошуковці та краєзнавці, які на
протязі багатьох років невпинно, по крихті збирали й збирають безцінні
матеріали і фотодокументи, експонати, особисті речі, свідченні літніх людей про
побут та події минулого. І все це за власний кошт та у вільний від роботи час,
без надії на якусь допомогу чи підтримку. Цих людей на Варвинщині знають і
поважають. Це Моренець Григорій Олександрович, Голобородько Віктор Степанович, Прима Олег
Леонідович, Обернієнко Микола Олексійович, наш сьогоднішній ювіляр Домме
Євгеній Вікторович і багато інших.
Як
і люба справа так і пошукова та видавнича потребує коштів. Частіше усього – це
власні кошти ентузіастів, хоч іноді посильну підтримку надають і меценати.
Серед найбільш активних наш земляк – депутат Чернігівської обласної ради Зуб
Валерій Олексійович. Від усіх земляків щира йому за це подяка.
Я
надіюсь, що виданий збірник «Забуті імена» не тільки матиме просвітницьке значення,
але й дасть значний поштовх в пошуковій
та краєзнавчій діяльності на Варвинщині.
Кальний
В.П. 04.09.2014р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий