Варва в 40-х роках 20 ст. (фото із архіву Г.Моренця)

«Центр Варви був біля райкому партії і райвиконкому, що розташовувалися в будинку  пана Горільченка (зараз навчально-виробничий комбінат). Проти будинку був великий вигін (на місці музичної школи), посередині стояв глибокий колодязь з солонуватою водою, в одному кутку вигона стояв «конов’яз» - довга колода на двох стовпцях для прив’язування коней. В протилежному кутку рядом з будинком райкому стояв невеликий дерев’яний ларьок, що обслуговував переважно працівників згаданих установ і де довгий час після війни торгувала Іващенко (Дубініна) Настя Петрівна (або просто – Настя Живенька).

Навпроти пошти в центрі села була велика площа без твердого покриття, яка до млина (в бік Світличного) і до аптеки переходила у великий вигін. Площу перетинала неглибока канава для стікання води, ця канава тяглась від лікарні до пошти і далі на Перекопівку. Через цю канаву посередині площі був невеликий дерев’яний місток без перил. А біля містка стояв головний телефонний стовп, до якого з усіх кінців тяглися сотні дві проводів – телефонних і радіо.

За магазинами, що стояли на місці будинку культури, на місці сучасного райвиконкому і далі була базарна площа. Зліва два ряди прилавків, справа – парк.  Далі вигінська школа і аптека, чим і закінчувалася частина Варви. Далі до сучасної автостанції був пустир і іноді на ньому щось сіяли. Від автостанції до лікарні ряд  будинків – Сага.

В бік Журавки – Зарічка, що протягувалася до інкубатора. Далі знову невеликий пустир і будинки на журавській царині.  Одна Перекопівка залишилася без змін, бо мінятися їй  нікуди. Хати варвинчан були в переважній більшості криті соломою. Всі дороги були грунтові. Під час великого дощу, а особливо навесні вода великими потоками текла по дорозі або по канавах збоку дороги. Сухий Яр, що тягнеться   з-під Світличного, перетворювався на бурхливу річку, і тоді місток у вивозі іноді зносило вщент».                                                                                                                                                                  Г.О. Моренець