Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 4 ноября 2012 г.

Козацький словник

 
       Булава – 1) Стародавній вид зброї у формі кам’яної, пізніше металевої головки на держаку завдовжки 0,5-0,8м.
    2) Символ влади (носили турецькі паші, польські й українські гетьмани).
        Бунчук – довгий держак з кулею або вістрям на верхньому кінці, прикрашеному китицями чи волоссям з кінського хвоста. Відзнака та один з атрибутів влади отамана чи гетьмана в Україні та Польщі.
        Бунчукові товариші – козацька старшина Лівобережної України др. пол. 17-18 ст., яка не займала певної  посади (військової  або адміністративної).

       Бунчужний – одна з посад у козацькому самоврядуванні: відповідальний за охорону гетьманського бунчука, головним чином відав військовими та посольськими справами, виконував адміністративні та судові доручення.
        Виборні козаки – заможні козаки, що могли виставити до війська озброєного вершника, інше козацтво вважалося під помічниками, бо виставляло одного вершника від кількох козаків – під помічників.
        Гетьманщина  назва державної організації, що існувала на території України з 1648р. по 1764р. Гетьманщиною також прийнято називати Українську державу, що існувала в квітні – грудні 1918р. (гетьман Павло Скоропадський).
        Генеральна старшина – вища центральна військова і цивільна адмін. влада. На Лівобережній Україні в др. пол. 17-18 ст. До вищої ген. старшини належали ген. обозний, ген. суддя, ген. підскарбій та ген. писар. До нижчої ген. старшини належали два ген. осавули, ген. хорунжий та ген. бунчужний.
       Гетьман – в Україні в 16 – першій пол. 17 ст. воєначальник козацького війська Запорозької Січі, з 17 ст. до 1764р. – воєначальник козацького війська та верховний правитель України. Гетьманськими клейнодами з 1576 р. були булава, бунчук, прапор і печатка. Гетьманські столиці – Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.
       Городові козаки – офіційна назва українських козаків Лівобережної України (др. пол. 17 –поч. 80-х рр. 18 ст.). Мали власну землю, були звільнені від податків, вільні. Ділилися на кінних (брали участь у військових походах) і піших (несли сторожову службу), а у 17 ст. з'явилась ще й незначна частина «ніяглих», які виконували різні повинності.
       Дейнеки (у перекладі з турецької – люди, озброєні киями) – селянська голота, наймити.
       Джура – зброєносець у козацької старшини в Україні в 16-18 ст.
       Дике Поле – історична назва території українських і південноросійських степів між Дністром і Доном. Назва вийшла з ужитку в кінці 18 ст.
       Корогва (прапор, знамена) – бойовий прапор у військових підрозділах українського козацтва у 16-18 ст. (полотнище невеликого розміру з емблемою або без неї, прикріплене до древка). На прапорах зображали сонце, місяць, зірки. Емблемою на багатьох козацьких знаменах була фігура козака з рушницею.
       Кошовий отаман – козацька рада обирала його на один рік. Кошовому належала вища військово- адмін. влада у Запорозькій Січі.
       Кошовий писар – відав усім діловодством Коша, обирався на козацькій раді, посаду цю, як правило, займав протягом багатьох років. Зовнішнім знаком гідності був каламар (чорнильниці) у срібній оправі, який він тримав за поясом, а за правим вухом – перо.
       Курінь – військово-адмін. одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількохсот козаків (на Лівобережній Україні 1648-1781гг. – складова частина сотні (10-40 козаків).
       Молодики (хлоп'ята, джури, новаки) – новоприйняті в Запорозьку Січ юнаки. Виконували обов'язки зброєносців та слуг козацької старшини. Після трирічного перебування на Січі їх записували в повноправні козаки.
      Наказний гетьман – особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана ( в рази смерті або тривалої відсутності гетьмана; також для командування походом козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції.
      Обозний  відав артилерією та обозом.
      Осавул (було по два осавули) – один вів слідчі справи і приводив до виконання вироки, на другого покладалися  лише військові справи та обов'язки безпосереднього помічника  полковника.
      Паланка – округ у Новій Січі.
      Підсусідки   збірна назва різних категорій зубожілих селян в Україні 16-17 ст., які не мали власного господарства і жили в чужих дворах, «у сусідах».
      Посполитінекозацьке (селянське) населення Запорожжя періоду Нової Січі (1734-75) та Лівобережної і Слобідської України у др. пол. 17-18 ст.
      Реєстрові козаки -  козаки, взяті польсько-шляхетським урядом на військову державну службу в 70-х роках 16 ст.  Мали право власності на землю, право займатися промислами і торгівлею, одержували платню; звільнялися від податків і повинностей.
      Сагайдак – шкіряний футляр для стріл.
      Значковий товариш – ранг, почесне козацьке звання. Запроваджене у др. пол. 17 ст. Значкові тов. належали до козацької старшини, керували окремими військовими, формуваннями, були помічниками полкових і сотенних старшин.
      Хорунжий – в 17-18 ст. член генеральної старшини, виконував функції інспектора військової справи і, певною мірою, - охоронець гетьмана. Полкові й сотенні Х. відали стройовою частиною, а також охороною польового і малого прапора.
      Чорний шлях – стратегічний шлях, яким користувалися кримські татари для нападів на Правобережну і Західну Україну та Польщу в 16-17 ст. Починався з Перекопу, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів'ями Інгульця, Тясмину і Росі в напрямі Умані, Тернополя, Львова.

 

Комментариев нет:

Отправить комментарий