Тарновські

Маєток Тарновських в селі Антоніка, 1880 р.

належали до українського козачого старшинського роду, який мав володіння в Київській, Чернігівській і Полтавській губерніях. Представники цього роду - Григорій, Василь старший та Василь молодший - були громадськими та культурними діячами, меценатами.

На кошти родини Тарновських спорудили пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві, Іванові Котляревському в Полтаві, впорядкована могила Тараса Шевченка в Каневі; заповідали унікальне зібрання української старовини Чернігівському музею. За їх життя Качанівка була відомим культурним центром. Її відвідували, в ній жили і творили поети і прозаїки, художники і композитори, артисти, вчені та державні діячі. Серед них - Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Михайло Глінка, Ілля Рєпін , Михайло Максимович та багато інших.

     Нащадки Тарновських, доводячи в кінці 18 століття дворянство, стверджували, що предком їх був відомий великий гетьман литовський Ян Тарновський, але ніяких документів на підтвердження не подали ... Впевнено можна сказати тільки те, що рід Тарновських походить з правого берега Дніпра, на що вказує початкове родове прізвисько ляшек ( Ляшко ), тобто ляхів, поляків.

  Перший зі згаданих у розпису - Іван Йосипович Ляшек (Ляшко) в 1685 році отримав універсал Прилуцького полковника Лазаря Горленка, що дозволяв йому володіти «сеножатью панскою (т.е. оставшейся после поляков) окопанною, прозываемою Жидовскою, под с. Гнединцами», «имел млин на р. Удай на гребле Варвинской».

  У Івана Йосиповича було два сини: Федір і Василь. Василь помер, рано залишивши сина Степана та вдову, яка вийшла за сотника Батуринського Дмитра Нестеренка.

  Степан Васильович Тарновський - значковий, а пізніше бунчуковий військовий товариш, отримав універсал на села Манжосівка і Білоцерківку і пізніше купив у Полуботків ( Якова та Андрія ) слободу Деревини. Брат його Федір ( перший став іменуватися Тарновським ), сотник Варвинський ( 1689-93 ) він у 1691 році отримав від гетьмана Мазепи універсал « на батьківський млин на р. Удай і всі доходи з нього... » Син Федора Івановича - Михайло, сотник Варвинський   ( 1714-29 ) в 1709 р. отримав універсал Прилуцького полковника Івана Носа на с. Гнідинці, а з 1914р. і на « млин під м. Варва ».    Крім вище згаданих, у Варві жив (1745р.) син Михайла – Данило Михайлович (був у походах 1731, 1736 і 1736 р.р.), в 1736 році взятий в полон татарами під фортецею Бузова.

     Син Данила Михайловича - Іван був сотником Варвинським в 1760 р., відзначився в Турецькій війні, з 1772р. по 1776 - полковник Гадяцький.

      Овксентій Тарновський - син Лохвицького поміщика. Народився 15 лютого 1824 р. в селі Калинівці Лохвицького повіту Полтавської губ. Залишив розповіді-вірші, які справедливо можна назвати енциклопедією життя української глибинки середини 19 ст.

        Після входження в старшину нащадки Тарновських з покоління в покоління багатіли і обростали все новими селами і хуторами лівобережної України, але найбільш значним з них стала  Качанівка Полтавської губернії. Першим Качанівку отримав у спадок від матері (по духівниці вітчима - дійсного статського радника Григорія Почеки - Григорій (Єгор) Степанович Тарновський ( 1784-1853 )) - відомий був під ім'ям Почеки - Тарновського. Понад 70 років Тарновські володіли цим маєтком, примножуючи його багатство і свою славу. Пізніше Качанівка дісталася його племіннику Василю Тарновському - старшому.

Василь Васильович (1837-1899) народився в с. Антонівка Пирятинського повіту. Закінчив пансіонат Енесса в Москві; потім вступив до Київського університету на юридичний факультет, але не закінчив його (пішов з 4-го курсу); після звільнення селян був першим мировим посередником у Качанівці, де разом з батьком відкрили школи, утримували їх і викладали в них. Василь Васильович - збирач «Музею Українських старожитностей», який було пожертвувано ним земству Чернігівської губернії     

                                       У передмові до першого випуску видання «ИСТОРИЧЕСКІЕ ДЂЯТЕЛИ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ ВЪ БІОГРАФІЯХЪ И ПОРТРЕТАХЪ»   (упорядники - професори Імператорського Університету Св. Володимира  В.Б. Антонович і В.А. Бец), складеного за колекцією В.В.Тарновського, Володимир Бец пише: «Нужна была особенная любовь, доходящая до страсти, чтобы извлечь даже из хуторных захолустьев и монастырских стен какой-нибудь фамильный портрет, старинный манускрипт, редкую старинную вещицу местной работы или принадлежавшую лицу, игравшему какую-нибудь роль в истории края.»