Фото з архіву краєзнавця Моренця Г.О.

 В селянській хаті  за прядкою  Т.С. Коломиець ( из роду Бодянських).
-----------------

   Прядка (предмет народного побуту, знаряддя праці, на якому пряли нитки) складається з вертикальної частини, куди прив'язується кужіль і горизонтальної (днище), де сидить пряха. Прядка супроводжувала жінок протягом всього життя. У східних слов'ян пуповину новонародженої дівчинки перерізали на прядці чи веретені; через прядку передавали новонароджену хрещеній матері; клали прядку в колиску дівчинки.  

    На Російській півночі парубок, котрий написав на прядці дівчини своє ім'я, зобов’язаний був з нею одружитися.

   Прядка на посиденьках виступала свого роду «візитною карткою» дівчини, тому її оздобленню приділялося особливе значення. Прядіння продовжувалося протягом усього осінньо-зимового періоду і призупинялося лише на різдвяні свята.

    Припускають, що з'явилася прядка в Індії, звідки і поширилася по всьому світу (в Европі з початку  14 ст.).

На фото початку 20 ст. Варвинський пасічник Івашура.

------------------------

Славетний пасічник Петро Іванович Прокопович, який народився

в с. Митченки Конотопського повіту,

винайшов в 1814 році розбірний рамковий вулик.

    В 1825 році Петро Іванович відкрив у своєму рідному селі першу в Росії школу бджільництва, в якій навчалися пасічники – селяни з України, Білорусії, Башкирії,

Грузії, Угорщини, Чехії  та Німеччини.

    В школі навчалися також садівництву, виноградарству, квітникарству,

письму, арифметиці і співам.

    З 2007р. на території Батуринського державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» встановлено пам'ятник Петру Івановичу, а біля будівлі Генерального судді Кочубея працює виставка - пасіка імені Петра Прокоповича.

      Молотьба хліба на панському току, с. Світличне, початок 20 ст.

--------------------------

«З прадавніх часів Україна характеризується наявністю розвиненого землеробства з надзвичайно широким спектром зернових культур і багатогалузевим скотарством. Напередодні першої світової війни середньорічне виробництво хліба в дев'яти губерніях Наддніпрянської України перевищило 1 млрд. пудів, і вона стала вважатися однією з найбільших житниць Європи».

О. Реєнт, О. Сердюк.  «УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ», 4-6  2007 (7515), л. 42, Київ.

                            Останній вітряк  в районі –  стовповий (c.Богдани, 1988р.)

                                                    «Хто колись бачив, як могутньо крутить крилами вітряк, 

                                                              той ніколи не забуде цього величного враження».

     На Чернігівщині відомі два типи вітряків: шатрові, в яких повертається лише дах з закріпленим на ньому валом з колесом та крилами; і стовпові,

у яких назустріч вітру повертався весь вітряк.

  «... А.Шафонський в 11 повітах намісництва нарахував близько двох з половиною

тисяч вітряків, зокрема:у Чернігівському – 326,  …»
-------------------------
Варва,1964 р., фото з архіву Ю.Саверського



"ГОСПМАГ"

Контора Райспоживспілки

Магазин "ТКАНИНИ І ОДЯГ"

Приміщення селищної Ради

Автопавільйон в центрі Варви

"ЧАЙНА"

Приміщення Держбанку. Справа гуртожиток школи-інтерната

Будинок Культури

Центральний магазин РТС